Аутізмпомощь батькам

Відео: В Архангельську відкрили службу допомоги батькам дітей-аутистів

Аутизм - вроджена хвороба, при якій хворі відрізняються відсутністю соціальної адаптації: вони не відчувають бажання спілкуватися з оточуючими і не вміють цього робити. Інтереси таких дітей досить обмежені, вони не грають з однолітками, з працею навчаються мови, у них часто відзначаються повторювані рухи. Окремою, легкою формою аутизму вважається синдром Аспергера, при якій дитина, відрізняючись замкнутістю і небажанням контактувати з навколишнім світом, характеризується повноцінним словниковим запасом, повноцінними розумовими здібностями. Дітям з таким захворюванням, як аутизм, допомога батькам - психологічна, педагогічна, необхідна постійно. Як же виховувати особливої дитини, як допомогти йому найбільш повно розкритися, максимально позбутися його недоліків, проявивши всі його таланти і можливості?

Відео: АУТИЗМ. психоаналітичний підхід

Виховувати дитину з аутизмом - постійний і важка праця. Вони грають з однією іграшкою, вибираючи її з безлічі інших, оточуючих вони намагаються не помічати, іноді проявляючи до них агресію. Небажання спілкуватися, повторювати за дорослими і однолітками, убогий словниковий запас ускладнює взаємодію між дитиною з аутизмом та батьками. З віком, в залежності від ступеня аутизму, маленький пацієнт може навчитися читати, рахувати, проте як і раніше вважає за краще перебувати на самоті. Мова їх позбавлена емоцій, та й самі вони практично не в змозі сприйняти почуття, переживання оточуючих.

Як же перемогти аутизм?

Допомога батькам - можна сформулювати в ряд порад:

По-перше, з такими особливими дітьми потрібно звертатися завжди логічно, послідовно, без сплесків емоцій. Карати таких дітей не можна: у них не утворюється взаємозв`язок між поганим вчинком і покаранням - вони просто не зрозуміють, за що з ними погано поводяться.
По-друге, необхідно терпляче і постійно вчитися спілкуванню, новим навичкам, постійно повертаючись до, здавалося б, пройдених речей. Маленькі аутисти в стресовій ситуації легко забувають вже вироблені навички. Спілкуватися з ними потрібно в повільному темпі, чітко вимовляючи кожне слово.
По-третє, потрібно пам`ятати, що таким дітям певні дози самотності просто необхідні: протягом дня постарайтеся кілька разів залишати такого малюка одного. Звичайно, попередньо потрібно переконатися у відсутності предметів, які можуть йому нашкодити.
По-четверте, потрібно навчити дитину взаємодіяти з оточуючими. І навіть якщо він не хоче розмовляти - нехай він буде спілкуватися якимось іншим, прийнятним для нього способом: за допомогою різнокольорових карток із зображенням предметів або слів, жестами, іншим способом. Для формування необхідності в спілкуванні потрібно стримувати себе в необхідної допомоги малюкові: не варто кидатися допомагати йому одягатися або взуватися, поки він якимось чином не попросить цього зробити.
По-п`яте, під час ігор з такими дітьми постарайтеся бути для них не батьком, а рівним, іншому. Не варто визначати, коли починати і закінчувати гру: нехай малюк сам дасть вам знати про своє бажання взаємодіяти і про кінець гри. Хваліть малюка за його спроби спілкуватися, розмовляти, взаємодіяти з оточуючими.