Первоцвіт справжній

Відео: Фінес і Ферб - Друсельштейнуін / Поглянь страху в очі (Сезон 4 Серія 14)

Первоцвіт справжній


Коли поляна щосили зазеленіє травами, засяє яскравими пелюстками квітів, вважайте - настав час примул-первоцвітів. Це їх стеблинки, схожі на зв`язки золотих ключиків, попадуться по весні і на лісовій галявині і в самій глухій гущавині.
У молодих заростях гудуть джмелі, миготять метелики. Медом пахне первоцвіт, солодким нектаром. Але все цінніше в ньому цілюща сила вітамінів. Прямо-таки комора аскорбінової кислоти, так необхідної людині і тваринам. Всього один з`їдений листок примули заповнює денну потребу нашого організму у вітаміні С. Недарма в Англії і Голландії первоцвіт справжній розводять на городах як салатну зелень. Та й вітчизняній народній медицині йому не була чужою. Щепоть порошку з листя і квіток цієї трави, заварена в полстакане води, давно відома за напій бадьорості і здоров`я. Взято він і в арсенал зеленої аптеки: лікарською сировиною у первоцвіту справжнього визнані листя, квітки і коріння.
Навіть копитні і птахи провідали про чудодійну силу травички-невелички. Навесні нею ласують вівці, влітку - марали і гуси. І це при загальному заборону на все сімейство первоцвіти, накладеному неїстівністю багатьох видів. Стало бути, наша примула і тут не схибив. А вже яка вона красуня, відомо не тільки натуралістам! Садівники давно приручили гостю з полян і лугів. Ранньою весною у любителів прямо на грядках розпускаються квіти.
Прозивається примула-первоцвіт ще «баранчики»: за шерстисті, білуваті листя, а може, за схожість квіток з баранячими ріжками. «Баранчики» як би за краще число п`ять. Погляньте на квітку, його яскраво-жовтий віночок має п`ять гострих зубчиків, всередині трубочки-п`ять коротких тичинок при одному маточку. Нектар лежить в квітці так глибоко, що бджоли його НЕ достают- це можуть робити лише джмелі і метелики.
Первоцвіт справжній потребує перехресному запиленні і, природно, пристосований до привітної зустрічі корисних комах. Ось, наприклад, на квітку сів джміль. Товкач квітки короткий, і волохате комаха головою торкнулося тичинок. Скуштувавши нектару і забруднити пилком, джміль знявся з однієї рослини і перелетів на інше. Тепер стовпчик маточки квітки виявився довгим, так що голова джмеля припала врівень з рильцем. Пилок нанесена. Щоб вона але намокала від дощу, квіточки, розташовані парасолькою, никнуть в одну сторону.
«У травні за ніч голобля травою обростає», - зауважує народний календаря. І справді, весна зелена буйно розгортається. За лічені дні високо відросли злаки. Ущільнилося, загусло запашне різнотрав`я. Золоті ключики первоцвіту, якими нібито весна відмикає справжнє тепло, тепер все більше забиваються голінасті дзвіночками, заглушуються суцільною сіткою марьянніка і вероніки.
Старіючи, листя припадають до землі, розгладжуються. Знаходяться вони лійкою, щоб дощова вода стікала прямо до коріння. Адже влітку рослинам часто бракує вологи, але примула вгамує спрагу і при малому поливі. До того ж і самі листя її пристосовані до витримуванню спеки: пластинки затягнуті повстяному, що зменшує випаровування. Плоди примули заховані в коробочку, яка тріскається лише в сприятливу погоду, в дощ і холод щільно запечатана.
Восени, коли травичка остаточно померкне, шукачі лікарської сировини приступають до вибірці кореневищ. У первоцвіту вони короткі, косі, з шнурами корінців. Викопані кореневища відмивають, трохи подвяливают, потім сушать. У давні часи в селянському побуті коріння баранців використовувалися ще від сухот і лихоманки. Для цього їх варили в молоці, зціджували і охолоджений відвар пили. По весні коріння примули збирають до зацвітання, пізніше вони для лікарських цілей не годяться.
І все-таки у баранців в аптекарський збір йдуть в основному не коріння, а листя і віночки пелюсток. Листя рвуть тільки здорові, зелені, квіти ж беруть розпустилися і без трав`янистих чашок. Сировину сушать на сонці або в нежаркій печі, зберігають в скляних банках. За вмістом вітаміну С листя втричі багатшими суцвіть і вдесятеро перевершують власні кореневища. Виявлено в них ще вітамін Е і сапоніни, цінуються також в лікарській справі.


У первоцвіту справжнього існує безліч диких родичів, адже примул на земній кулі налічують не менше п`ятисот видів. Багато з них зустрічаються в помірних зонах і альпійському поясі гір. У вітчизняній флорі примул описано 65 видів, серед них значними лікарськими властивостями володіє лише первоцвіт справжній (Primula veris).
Легендарна ця травичка, знаменита. Стародавні греки вірили, що вона здатна зцілювати від усіх недуг, якими страждає людина.
В середні віки баранчики потрапили в розряд магічних засобів. Чаклуни і знахарі дошукувались відкрити в чарівному весняному квітці «чарівні початку», а сік рослини додавали в вариво, що видається за приворотне зілля.
Існувала навколо красивого квітки і чимало переказів, часом поетичних, кумедних. Згідно давньо-німецьким саг, первоцвіт справжній нічим іншим, як ключі богині весни - Фреи. Ними-то вона і відмикає тепло після довгої зими. Сама Фрея молода, чарівна, прикрашена намистом з веселки. Куди її веселка впаде - там зваляться золоті ключі, а з них і квіти виникнуть. У легендах все просто.
Датське народне сказання запевняє, ніби в первоцвіт перетворена сама казкова принцеса ельф. Вийшло це так. Відпустили раз духи симпатичну ельфові на землю, а та візьми та полюби там юнака, забувши про свою батьківщину. Кінець сумний: в покарання духи перетворили ельфи в примулу, а її коханого - в анемона, який в свій час з нею цвіте, в один час і згасає.
У англійців первоцвіт теж улюблена квітка. Його обробляють в садах і на городах, беруть з собою в мандри, він неодмінний дар милому людині. На честь первоцвіту влаштовувалися свята і гуляння, поети про нього складали натхненні рядки (згадаймо «Бурю» і «Сон в літню ніч» Шекспіра).
Чимало вигадок про вбаранчиках знайшлась і в середовищі російських селян. Що стосується корисних властивостей цієї трави, то вони відомі нашому народу з сивої давнини. Солодкуваті квіткові стрілки баранців збирали і їли, з листя і квітів готували заспокійливі і потогінні чаї, а при нагоді - і мазі проти екземи. В обласних говорах первоцвіт справжній відомий як первісток, коров`ячі сльози, кужіль-баранці, ряст (тому, що цвіте рано).
Зараз у вітчизняних квітникарів однаковим пошаною користуються як грунтові, так і горшкові примули. З останніх вкажемо на широко поширений цикламен з трубчастими, пишними квітами. Кімнатні примули тримають не більше двох років, інакше їх цвітіння слабшає. У ґрунтових форм теж тонкість - на зиму навколо кожного кущика підсипають живильну землю, щоб рослини не вимерзали. Розмножують вегетативно - діленням кореневищ, це роблять навесні або на схилі літа. І ще вузлик на пам`ять: для всіх примул шкідливий свіжий перегній.


За матеріалами журналу «Наука і життя» №10 за 1975 рік