Консервативне і оперативне лікування цервіциту
цервіцит - Це запалення шийки матки, викликане патогенними мікроорганізмами, яке може протікати в гострій або хронічній формі, супроводжуючись великою кількістю різноманітних клінічних симптомів. Цервіцит здатний викликати деякі ускладнення з боку шийки матки і всієї репродуктивної системи жінки, тому його необхідно лікувати на ранніх стадіях. На сьогоднішній день розроблено консервативне і оперативне лікування цервіциту різними способами, вибір яких залежить від стадії захворювання, його клінічної форми і збудника інфекційного процесу.
Лікування цервіциту медикаментозними засобами
В якості основного етіотропного лікування цервіциту використовується антибактеріальна терапія. Призначати антибіотики рекомендується тільки після ретельного гінекологічного дослідження жінки з визначенням виду патогенного мікроорганізму та його чутливості до різних груп антибактеріальних препаратів. Таке детальне бактеріологічне дослідження пацієнткам з цервицитом проводиться вкрай рідко, тому найчастіше їм призначаються антибіотики широкого спектру дії, які здатні відразу впливати на кілька видів патогенних збудників. До подібних препаратів належать хінолони, макроліди і антибактеріальні засоби з групи тетрацикліну.
Обов`язковою компонентів в консервативної терапії цервицита разом з антибактеріальним лікуванням є місцева санація слизової оболонки піхви. З цією метою використовують тампони, ванночки або спринцювання фурациліном, хлорофіліпту і розчином нітрату срібла. Такі антисептичні процедури дають можливість посилити антибактеріальний ефект системних препаратів, а також попередити розвиток в піхву додаткової мікрофлори.
Разом з антисептичними і антибактеріальними препаратами пацієнткам обов`язково призначаються комплекси вітамінів і мінералів, які мають загальнозміцнюючу і імуностимулюючу дію. Як правило, вітаміни призначаються в таблетках, хоча в деяких рідкісних випадках виправдане використання ін`єкційних форм даних лікарських засобів.
Антибіотики, які використовуються як основний компонент лікування цервицитов, руйнують не тільки патогенні мікроорганізми, а й нормальну мікрофлору піхви. Саме тому після антибактеріальної терапії в обов`язковому порядку призначаються кошти для нормалізації мікрофлори в піхві. Такими препаратами можуть бути свічки або капсули для аплікацій, що містять залеж доброякісних мікроорганізмів.
Хірургічне лікування цервіциту
На жаль, консервативне лікування цервіциту далеко не завжди надає бажаний ефект і іноді захворювання з гострою переходить в хронічну стадію, коли на місці почервоніння або неглибокій ерозії шийки матки утворюється ущільнення, що порушує рухливість і еластичність органу. Такі патологічні зміни можуть стати причиною різних ускладнень, тому їх необхідно вчасно і правильно коригувати.
Розширені оперативні втручання, які використовувалися раніше, на сьогоднішній день практично не застосовуються, так як дають велику кількість ранніх і пізніх ускладнень.
Лікування цервіциту народними засобами
Разом з традиційними методами лікування в терапії гострого і хронічного цервіциту досить широко використовуються трави, які, необхідно відзначити, дають досить хороший терапевтичний результат.
Одним з найпоширеніших методів лікування цервіциту народними засобами є використання полину і горицвіту, які змішують в рівних кількостях, додаючи до них листя малини, ялівцю, трави м`яти і чебрецю. Після розведення на 500 мл кип`яченої води, лікарський засіб рекомендується використовувати всередину протягом усього дня.
Подібним за способом приготування народним засобом від цервицита є відвар, що складається з кори дуба, трави полину, квітів черемхи, а також ягід шипшини і листя суничного листа. Відвар готуватися на одному аркуші окропу, витримується протягом восьми годин і після цього приймається по півсклянки тричі на день протягом цілого місяця.
За відгуками пацієнток, подібні відвари лікарських трав володіють знеболюючим, загоює і протизапальними ефектами. Буквально через два дні після почав терапії симптоми захворювання зменшуються, а через кілька діб і зовсім пропадають. Правда, момент зникнення клінічних симптомів не потрібно вважати моменту припинення лікування, оскільки захворювання просто переходить в латентну форму, протікаючи безсимптомно.