Материнка звичайна

Відео: Материнка - трава довгожителів

материнка звичайна


Вершина літа - липень понаставляли запашиста стогів, почнет жнива озимого хліба. І весь він разубранних квітами, на волі - польовими, в садах - садовими. Особливо зворушливі польові квіти, такі свіжі і привітні, тільки милуватися ними не забувай! Кучугури кипенно-білих ромашок, позолочені розливи звіробою, кремові кущі таволжніков - хто ж не помітить ці рослі, помітні рослини. Ну, а придивившись, легко відшукати в травостої і рожеву гвоздику, і химерну смілка, і материнку, по-народному, материнки, ту, що нам потрібна для ближчого знайомства.
Мешкає материнка в розріджених лісах, на узліссях, серед чагарників, а зрідка в луках і навіть у посівах. Ні щільні зарості, ні куліжек травичка наша не утворює: попадається лише як домішка до інших компонентів рослинності. Собою материнка остаточно прикметна, щоб стояти на увазі серед зелених подружок. Стебла її прямостоячі, при заснуванні можуть бути розгалужені, довжиною до півметра, а іноді і кілька вище-перетин їх кругле. Зовні стебла обмітають м`якими волосками. Листя нашої травички черешкові, собою вони довгасті, загострені, по контуру оброблені зубчиками. Нижня сторона листя блідіше верхньої і здається світло-зеленої. Довжиною листова пластинка з палець.
Суцвіття материнки - розлога волоть. Забарвлена в пурпурові або лілово-рожеві тони. Самі квіточки дрібні, зібрані в довгасто-округлі колоски, а колоски, в свою чергу, утворюють мітлу довжиною з долоню. Материнка непоганий медонос. З середини літа материнка починає плодоносити даючи коричневі тригранні горішки, нітрохи не більше макового насіння. У вітчизняній флорі зустрічається чотири види материнки, але господарський інтерес представляє лише одна - материнка звичайна (Origanum ulqare).
Материнка - це пряне овочева рослина. Порізані листя її додають блюдам апетитний смак і приємний запах. Особливо якщо приправляють страви з картоплі, бобів або гороху. З давніх-давен цією пряністю збагачували смак вареного м`яса і домашніх ковбас. А вже як чудовий квас, настояний на материнке, знають лише ті, хто хоч раз його покуштував! Такий квас вгамує спрагу в спекотну пору, будь то на сінокосі або на жнивах. І не тільки вгамує, а приємно насолодитися розкішним запахом, що увібрали в себе все чарівність російської різнотрав`я. Любителі оригінальних напоїв заварюють материнкою чай, який теж доставляє чимале задоволення. Для заварки беруть суцвіття і молоді пагони. Чай з материнки цілюще при грудних хворобах, як потогінний. До того ж він сприяє нормальному травленню і укрепляюще діє при легких захворюваннях нервової системи. Брикети сушеної материнки продаються нашими аптеками якраз для цієї мети. Іноді запашну траву використовують для компресів і для ароматизації ванн.
Кормове значення материнки звичайної незначне. Пастухи помітили, що траву цю, не поїдають ні коня, ні корови. Більш прихильні до неї вівці: разом з іншими травами вони щипають і материнки, але скусивают не всю надземну частину, а тільки суцвіття. У Криму і на Кавказі листя і верхівки материнки охоче з`їдаються козулі. І все ж, незважаючи на обмежену пастбищную роль материнки, домішка її в сіні бажана: надає корму специфічний аромат і збагачує смак заготовлених трав. Як тут не згадати рядки письменника Д. Н. Маміна-Сибіряка: «Трава встигла просохнути, і повітря курився ароматними випаровуваннями: пахло лісової материнкою, шавлією, свіжої соснової смолою».
З цієї трави витягають ефірне масло, придатне для виготовлення одеколону і туалетної води. У фарбувальній справі материнки вживається для отримання бурої та чорної фарб.


Як овочева рослина материнку обробляють на городах і полях. Городники найчастіше називають цю траву майораном зимовим. Відводять під майоран сонячний, родючий ділянку. Добре вдається на другий рік після внесення значної дози гною. Розмножують материнку живцями або поділом куща. Якщо такої можливості немає, овоч вирощують з насіння, які сіють в грунт ранньою весною. Насіння сіють рядами з відстанню в півметра один від іншого. Глибина загортання - 1-1,5 см. Сходи майорану з`являються повільно, в продовження 2-3 тижнів. Після проривки проміжки між кущами залишають не менше 25-30 см. При рассадном способі розмноження рослини розміщують за цією ж схемою. Розсаду отримують в парниках.
Зрізають материнку в пору її цвітіння. Сушать під навісом, а у кого є сушарки, то в сушарках. У рік посадки зрізання ведуть раз протягом сезону, на другий і третій роки - 3-4 рази. Щоб спеція не виснажитися, її зберігають у скляних банках з притертою пробкою. Розводять вітчизняні городники і субтропічний майоран (Origanum majorana) - Багаторічний напівчагарник (теж із сімейства губоцвітих). Його батьківщина - Мала Азія. Це теплолюбна рослина була традиційною пряністю ще в Стародавньому Єгипті, Греції і Римі. У нас він поширений мало і то лише на півдні. Обробляють його тан ж, як і материнку, та й корисні властивості їх подібні. У деяких країнах цим майораном в основному приправляють ковбаси, від чого й прозваний «ковбасної травою».
В умовах Нечорнозем`я цей вид майорану розмножують лише розсадою. Насіння його надзвичайно дрібні - тисяча штук важать всього 0,2 грама. Їх схожість зберігається 2 3 роки. Перед посівом насіння перетирають з прожареним піском - так вони дружно сходять. Сіють в ящики. Після висадки розсади в грунт догляд за майораном зводиться до поливу, розпушування міжрядь і прополюванні бур`янів.
Нирки і листя субтропічного майорану нагадують своїм запахом перець, м`яту і кардамон, разом узяті. Справжня скарбничка ароматів!

материнка звичайна. На малюнку: верхня частина квітучої рослини, кореневище з підставами стебел, розріз квітки, чашечка в фазі дозрівання плодів і горішок.

За матеріалами журналу «Наука і життя» №10 за 1977 рік