Тому й не худнемо: 4 види гормонального дисбалансу, які заважають скинути вагу

З початком свят багато хто виїжджає в теплі країни, до моря і актуальність проблеми зайвих сантиметрів в проблемних зонах стрімко зростає. Індивідуальні особливості організму найчастіше є вирішальним фактором, що сприяє або перешкоджає схудненню, незважаючи на особливості харчування і рівень активності. Хтось з легкістю розлучається з непотрібними кілограмами всього за тиждень, а деяким для схуднення потрібно докласти масу зусиль і витратити багато часу. Однак трапляється й так, що перешкодою на шляху до схуднення стає гормональний дисбаланс.

4 види гормонального дисбалансу, які значно ускладнюють втрату ваги

Ви перейшли на здорове харчування і регулярно займаєтеся вправами, але, стаючи на ваги або аналізуючи позначки на сантиметрі, з досадою констатуєте відсутність будь-якого результату? Що ж відбувається?

Певні генетичні чинники заважають нашому організму розлучитися з непотрібною вагою. Іноді саме спадковість стає причиною гормонального дисбалансу, однак виникнення даної проблеми може стати результатом:

• харчових звичок;
• впливу токсинів;
• прийом певних медикаментів;
• клімакс;
• вагітність і пологи;
• статеве дозрівання;
• тривалі стреси;
• порушення в роботі ендокринної системи;
• порушення в роботі печінки і нирок.

Тому якщо Ваші зусилля, спрямовані на схуднення, не принесли бажаних результатів, зверніть увагу на наступні гормони:

1. Лептин

Гормон насичення - так називають хімічну речовину, яку організм виробляє, щоб сигналізувати мозку про достатню кількість спожитої їжі. Якщо переїдання - для Вас не рідкість, швидше за все, джерелом проблеми є лептин.

Дисбаланс лептину може виникати через надлишок фруктози в раціоні харчування. Фруктоза - це цукор, кількість якого складно контролювати, оскільки фруктоза присутні не тільки у фруктах, але і в найнесподіваніших продуктах харчування - напівфабрикатах, солодких напоях і навіть хліб. Фруктоза з легкістю перетворюється в жир в організмі і призводить до підвищення рівня лептину, що з часом тягне за собою розвиток стійкості до лептину.