Фісташка

Відео: Відео про фісташці

фісташка


Це рослина була відома древнім народам Вавилона і Ассирії, які ще в IV тисячолітті до н. е. не тільки вживали плоди фісташки, а й розводили її. Батько ботаніки Теофраст в IV столітті до н. е. писав: «У Індії росте дерево, схоже на скипидарне, але з плодами, як у мигдалю». Скипидарне дерево (по-науковому це фісташка туполиста) - найближчий родич фісташки справжньої. Росте воно в Малій Азії, на островах Егейського моря Хіос і Родос, а в СРСР - на південному березі Криму, в Східному і Південному Закавказзі. Плоди у нього на відміну від фісташки справжньої дрібні, неїстівні - як то кажуть, «Федот та не той».
Але в Стародавній Греції до походів Олександра Македонського в Азію про фісташці справжньої не знали, і не дивно, що Теофраст у своєму повідомленні не привів назви цієї рослини. Лише через століття, в кінці III століття до н. е., його згадує поет Никандр. Рослина було названо «пістакія», тобто «з плодами, як у мигдалю». Ще через сотню років історик Посидоний з сирійського міста Апамеи повідомив про зростання фісташки в Аравії і Сирії. Про неї згадується також в Біблії, коли Яків, бажаючи задобрити єгипетського начальника, а ним був не хто інший, як його рідний син Йосип, послав йому поряд з іншими дарами плоди фісташки.


У I столітті до. Е. за часів правління Тіберія рослина була интродуцировано з Сирії в Римську імперію. Там в природному стані росла фісташка Терпентин, яка стала використовуватися в якості підщепи для фісташки справжньої. З Південної Італії культура цієї рослини з IV століття н. е. поширилася по всьому Середземномор`ю.
У нашій країні природні зарості фісташки справжньої були настільки великими, що, мабуть, не було необхідності вводити рослина в культуру. Тому пошуки слідів культури фісташки в Середній Азії не увінчалися успіхом. А в Криму її стали розводити лише в кінці XVIII - початку XIX століття. Відомий мандрівник і натураліст, академік Петро Симон Паллас (1741-1811) під Судаком заклав сад, в якому були посаджені перші 15 дерев крупноплідної середньоазіатської фісташки. Рослини успішно прижилися, грунтово-кліматичні умови Криму припали їм «до душі». Крім того, незначні за площею штучні насадження фісташки є на Апшеронському півострові Азербайджану, Вірменії і Молдавії.
Що стосується Середньої Азії, то збережені там насадження являють собою залишки колись великих лісів. Ставлення до цього унікального рослині не можна назвати інакше, як варварським. Справді, тривалий час з його деревини готували вугілля для чавуноливарного заводу, побудованого в горах Могол-Тау. Повністю були винищені фісташкові зарості на хребті Пісталі-Тау, назва якого перекладається як «Фісташкова гора». На жаль, і в даний час триває знищення цінного рослини.
Тим часом лише в нашій країні збереглися великі фісташкові лісу. Загальна площа їх в Середній Азії становить близько 240 тисяч гектарів. У Таджикистані, наприклад, приблизно 40 відсотків залісення території республіки займають фісташнікі. А в Туркменії на частку фісташки припадає 42 тисячі гектарів. Їх би берегти як зіницю ока та примножувати за рахунок штучних посадок!
Фісташковий ліс оригінальний. Дерева розташовуються тут рідко, що не затінюючи один одного. Немає ні трави, ні підліску. Одні вчені припускають, що зрідженість фісташок заростей - результат давніх рубок, частих пожеж, надмірного випасу худоби. Однак більш вірогідною причиною є дефіцит вологи. Адже фісташнікі розташовуються в основному в гірських районах півдня Середньої Азії, де мало випадає опадів - 200-250 міліметрів на рік, а в грунті - незначна кількість води. У цих умовах на одиниці площі може вижити лише обмежене число особин.